Що робить штучний інтелект на арт-ринку?
Уже сьогодні Facebook пропонує вам додати в друзі людей, яких ви могли б знати, сайти знайомств підсовують «відповідні партії», а нав'язлива реклама на основі ваших недавніх пошукових запитів з'являється всюди. Ці механізми побудовані на системі AI-driven Recommendation Engine, рекомендаційному сервісі, який керується штучним інтелектом. І люди починають його боятися. Чи не тому, що штучний інтелект захопить світ, як у фільмі «Термінатор», а тому, що він може стати інструментом поліцейської держави.
Як це працює
Є два основних механізми роботи зі штучним інтелектом, які використовують художники. Перший - генеративно-змагальна мережу (GAN), створена дослідником Яном Гудфеллоу в 2014 р. Це комбінація двох нейронних мереж з різним функціоналом: одна весь час створює максимально різні зразки на основі завантаженої в неї інформації, а друга, змагальна, - дискримінатор, який відрізняє наслідувальні зображення, створені першою мережею, від справжніх. Вони як художник і критик.
Другий механізм - креативно-змагальна мережу (CAN). Вона працює за тим же принципом створення і відбракування, тільки діскрімінатор намагається співвіднести створені роботи з наявними в його базі даних стилями і напрямками. Завдяки цьому взаємодії генератор вчиться створювати роботи, які не збігаються ні з одним із стилів, відомих дискримінатори.
Штучний інтелект як інструмент
Найефектнішою на виставці (судячи з кількості згадувань у інстаграме) стала робота італійського художника Давида Квайоли «Літні сади». Він відзняв на відео квіти, які пізно ввечері коливаються від поривів вітру. Далі працювати став не художник, а креативно-змагальна мережу - вона перетворює отриману інформацію в полотна французьких імпресіоністів. При цьому палітра і руху на відео залишаються незмінними: мережа створює поверх вихідних даних новий живопис.
На виставці є три роботи російських художників. Одну з найбільш візуально складних і нагромаджених зробив Дмитро Морозов, який працює під псевдонімом "vtol". Експлікація до роботи «Обчислення низького тиску» настільки мудро, що простіше було звернутися до художника за поясненнями. «Суть в тому, що це звук вітру, - каже Морозов. - Дзвіночки з трубочок обдуваются фенами, які змінюють кут обдування. Трубки не вдаряються, у них радіопозначки на кінцях. Ці електронні команди генерують звуки, відкривають і закривають двері - як в старих механічному годиннику з зозулею. Система моніторить всі свої процеси і не повторюється в діях. А далі - друкується літопис процесу на мові цифр, від 1 до 12, за кількістю труб. Для мене штучний інтелект не обмежується нейронними мережами і крім статистики у нього завжди є право вибору, а результат - це дія ». Робота Морозова, звичайно, іронічна: неймовірно складне - візуально і технічно - пристрій, по суті, імітує годинник з зозулею.
Штучний інтелект як співавтор
На виставці всі ворушиться, змінюється і звучить. Крім п'яти робіт французької групи Obvious, просто надрукованих на полотні: три з серії «Портрети сім'ї де Беламі» в золотих барокових рамах і дві - в звичайних чорних рамах з білим паспарту з серії «Мандрівники укійо». Але саме ці «неефектно» картини - найсильніші і концептуальні. Це ті зображення, які дискримінатор з змагальної мережі не зміг впізнати як підроблені. Вони виглядають лякаюче і нагадують ар брют, як ніби придумані свідомістю хворим - або зовсім нелюдським (і це заворожує, навіть якщо не знати, що над ними попрацював штучний інтелект).
На цій виставці дуже гостро відчувається момент, в якому ми знаходимося. Адже прекрасного технологічного майбутнього хочеться вже зараз: щоб роботи оперували людей з невиліковними захворюваннями, поліцейських замінили непідкупні машини, які не здатні підкинути наркотики, розумні чіпи в грошах допомагали боротися з корупцією.
